жалібний
ЖА́ЛІБНИ́Й, жа́лібна́, жа́лібне́.
1. Який виражає тугу, печаль; журливий.
— Сидить було вона кінець стола, шиє сорочку та все співає, та таких же тобі пісень смутних та жалібних (Н.-Лев., І, 1956, 61);
Думки рояться, снують то сумні, то патетичні, то гнівні, то жалібні (Збан., Єдина, 1959, 337);
*Образно. Осінь жалібна минула, мов стара вдовиця (Уп., Вірші.., 1957, 27).
2. Стос. до жалоби ( див. жало́ба 1, 2); траурний.
Люди якісь залякані, сумні, жінки в жалібних чорних крепах, у мужчин тільки чорні краватки (Коцюб., III, 1956, 354);
Полковий оркестр грав жалібний марш (Шиян, Гроза.., 1956, 433).
Словник української мови (СУМ-11)