жалібник

жалібни́к

-а, ч., заст.

Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю.

Значення в інших словниках

1. жалібник — жалібни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. жалібник — див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. жалібник — ЖАЛІБНИ́К, а́, ч., заст. Той, хто уболіває за інших, співчуває чиємусь лихові, горю. Як нездужаєш… тоді ніхто тебе не бачить; а як на помер душі, дак назбігаються, де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! (Барв., Опов.., 1902, 435).  Словник української мови в 11 томах
4. жалібник — Жалібник, -ка м. Сострадательный человѣкъ. Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жалібника. Чуб. V. 799. Як нездужаєш.... тоді ніхто тебе не бачить, а як на помер душі, дак назбігаються; де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! Г. Барв. 435.  Словник української мови Грінченка