Значення в інших словниках
-
задубілий —
задубі́лий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
-
задубілий —
-а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до задубіти. 2》 у знач. прикм. Який задубів, став твердим, жорстким. 3》 у знач. прикм. Який утратив гнучкість, рухливість.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
задубілий —
МЕ́РЗЛИЙ (який загинув або дуже застиг від морозу), ЗАМЕ́РЗЛИЙ, ЗМЕ́РЗЛИЙ, ЗАДУБІ́ЛИЙ розм., ОДУБІ́ЛИЙ розм. На третій тільки день кинулись селяни шукати Катрю і знайшли її вже задубілу біля мерзлого сина (Панас Мирний)...
Словник синонімів української мови
-
задубілий —
ЗАДУБІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до задубі́ти. Сизою смугою валялися вже задубілі на першому морозі ворожі трупи (Кучер, Чорноморці, 1956, 368); Сіла [Левантина] на ослінчику під чиїмись ворітьми, підобгавши під себе задубілі з холоду ноги (Гр.
Словник української мови в 11 томах