заповзятець

див. роботящий

Значення в інших словниках

1. заповзятець — заповзя́тець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. заповзятець — ЗАПОВЗЯ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко. Той, хто заповзято робить, виконує що-небудь. Той [старий Шаламай] одразу нахвилив товстуваті зморшки на чолі, скоса оглянув своїх заповзятців, які танцем тішили його (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах