заповзятець

ЗАПОВЗЯ́ТЕЦЬ, тця, ч., рідко.

Той, хто заповзято робить, виконує що-небудь.

Той [старий Шаламай] одразу нахвилив товстуваті зморшки на чолі, скоса оглянув своїх заповзятців, які танцем тішили його (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. заповзятець — див. роботящий  Словник синонімів Вусика
2. заповзятець — заповзя́тець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови