заплічник
ЗАПЛІ́ЧНИК, а, ч.
Те, що носять за плечима (мішок, рюкзак і т. ін.).
Петро рішуче направився в хату, почав збирати у заплічник свої старі сорочки, штани, запрані майки (Г. Тарасюк);
Одягнені в суцільний сірий колір, із сірими заплічниками, біля сірих візків і кухонь, німецькі полки справляли враження якогось каравану подорожніх (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)