заплічник

ЗАПЛІ́ЧНИК, а, ч.

Те, що носять за плечима (мішок, рюкзак і т. ін.).

Петро рішуче направився в хату, почав збирати у заплічник свої старі сорочки, штани, запрані майки (Г. Тарасюк);

Одягнені в суцільний сірий колір, із сірими заплічниками, біля сірих візків і кухонь, німецькі полки справляли враження якогось каравану подорожніх (з мемуарної літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заплічник — Карниз, що відмежує арку від опори (порівн. імпост). Архітектура і монументальне мистецтво
  2. заплічник — заплі́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови