Значення в інших словниках
-
затишний —
за́ти́шний прикметник
Орфографічний словник української мови
-
затишний —
(куток) тихий, безвітрий, безбурний, захищений від стихій; (- життя) спокійний, безтурботний; (- житло) обжитий, приємний; пр. ЗАТИШНО.
Словник синонімів Караванського
-
затишний —
[затиешнией і затишнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
затишний —
затишна, затишне. 1》 Захищений від вітру, течії і т. ін. || Сповнений тиші, спокою; тихий. 2》 перен. Спокійний, не бурхливий, не сильний. || Який проходить, минає у спокої; безтурботний. 3》 Зручний, упорядкований, приємний для перебування в ньому.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
затишний —
ТИ́ХИЙ (в якому немає шуму, метушні), СПОКІ́ЙНИЙ, ЗАТИ́ШНИЙ, СО́ННИЙ, НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ рідше). А може, ще добро побачу? ..І може, в тихій твоїй хаті Я буду знову розмовляти З тобою, друже мій (Т.
Словник синонімів української мови
-
затишний —
Зати́шни́й, -на́, -не́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
затишний —
ЗАТИ́ШНИ́Й, зати́шна́, зати́шне́. 1. Захищений від вітру, течії і т. ін. В найбільший вітер я все ж можу гуляти за горою в затишному місці (Коцюб., III, 1956, 410); Плещуть весла, гнуться щогли… Ось і пристань затишна! (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
затишний —
Зати́шни́й, -а́, -е́ Уютный, укромный. Затишний ярок отой, — бджолі добре стояти. Волч. у. Я говорив: умру в гнізді затишнім, і в старості лічить года забуду. К. Іов. 62.
Словник української мови Грінченка