затишшя —
зати́шшя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
затишшя —
-я, с. 1》 Припинення вітру; безвітря. || Тимчасове припинення шуму. 2》 перен. Припинення на деякий час яких-небудь дій, послаблення розвитку, поширення чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
затишшя —
БЕЗВІ́ТРЯ (безвітряна погода); ЗАТИ́ШШЯ (припинення вітру, тимчасове встановлення тихої погоди); ШТИЛЬ (відсутність вітру над водяним простором, рідше — в природі взагалі). Туман Непрядви стелеться в безвітрі, Глухий, беззвучний, як болотний мох (М.
Словник синонімів української мови
затишшя —
ЗАТИ́ШШЯ, я, с. 1. Припинення вітру; безвітря. В природі відчувається прозоре, кришталеве затишшя перед першими осінніми бурями (Донч., VI, 1957, 361); Настає затишшя перед грозою (Гур., Новели, 1951, 178); // Тимчасове припинення шуму.
Словник української мови в 11 томах