кадильник —
кади́льник іменник чоловічого роду, істота ірон.
Орфографічний словник української мови
кадильник —
-а, ч. 1》 Той, хто кадить кадилом 2》 перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кадильник —
КАДИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто кадить кадилом. Шевченко.. ненавидів церкву з її облудою, лицемірством і юродивими кадильниками (Слово про Кобзаря, 1961, 162). 2. перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь. Старанні кадильники..
Словник української мови в 11 томах