кадильник

кади́льник

-а, ч.

1》 Той, хто кадить кадилом

2》 перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь.

Значення в інших словниках

1. кадильник — кади́льник іменник чоловічого роду, істота ірон.  Орфографічний словник української мови
2. кадильник — див. каганець; підлабузник  Словник синонімів Вусика
3. кадильник — КАДИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто кадить кадилом. Шевченко.. ненавидів церкву з її облудою, лицемірством і юродивими кадильниками (Слово про Кобзаря, 1961, 162). 2. перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь. Старанні кадильники..  Словник української мови в 11 томах