кадильник
КАДИ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто кадить кадилом.
Шевченко.. ненавидів церкву з її облудою, лицемірством і юродивими кадильниками (Слово про Кобзаря, 1961, 162).
2. перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь.
Старанні кадильники.. підігрівали егоїстичні замашки ланкової (Вітч., 2, 1961, 194).
Словник української мови (СУМ-11)