Значення в інших словниках
-
карцер —
ка́рцер іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
карцер —
-у, ч. Приміщення (часто без світла) у в'язниці (до революції також у навчальному закладі) для тимчасового одиночного ув'язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
карцер —
див. тюрма, каземат, каталажка
Словник чужослів Павло Штепа
-
карцер —
КА́РЦЕР, у, ч. Приміщення (перев. без світла) у в'язниці для тимчасового одиночного ув'язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь. [Начальник сторожі:] Сього замкніте у карцер на ніч (Леся Українка); На шістнадцятий день Андрія забрали з карцеру (І.
Словник української мови у 20 томах
-
карцер —
ка́рцер шк. покарання (ст): Дуже часто справа кінчалась на “карцері” в неділю по Службі Божій – треба було йти до школи й писати задачу на дану тему. Ми того дуже не любили (Монцібович)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
карцер —
Ка́рцер, -ра, в -рі; -цери, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
карцер —
КА́РЦЕР, у, ч. Приміщення (звичайно без світла) у в’язниці (до революції також у навчальному закладі) для тимчасового одиночного ув’язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь. [Начальник сторожі:] Сього замкніте у карцер на ніч (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
карцер —
Приміщення для одиночного ув'язнення арештантів у тюрмі або винних учнів у пансіоні (синонім — кандей).
Архітектура і монументальне мистецтво