карцер

ка́рцер

-у, ч.

Приміщення (часто без світла) у в'язниці (до революції також у навчальному закладі) для тимчасового одиночного ув'язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь.

Значення в інших словниках

1. карцер — ка́рцер іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. карцер — див. в'язниця  Словник синонімів Вусика
3. карцер — див. тюрма, каземат, каталажка  Словник чужослів Павло Штепа
4. карцер — КА́РЦЕР, у, ч. Приміщення (перев. без світла) у в'язниці для тимчасового одиночного ув'язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь. [Начальник сторожі:] Сього замкніте у карцер на ніч (Леся Українка); На шістнадцятий день Андрія забрали з карцеру (І.  Словник української мови у 20 томах
5. карцер — ка́рцер шк. покарання (ст): Дуже часто справа кінчалась на “карцері” в неділю по Службі Божій – треба було йти до школи й писати задачу на дану тему. Ми того дуже не любили (Монцібович)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. карцер — Ка́рцер, -ра, в -рі; -цери, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. карцер — КА́РЦЕР, у, ч. Приміщення (звичайно без світла) у в’язниці (до революції також у навчальному закладі) для тимчасового одиночного ув’язнення осіб, винних або звинувачених у чомусь. [Начальник сторожі:] Сього замкніте у карцер на ніч (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. карцер — Приміщення для одиночного ув'язнення арештантів у тюрмі або винних учнів у пансіоні (синонім — кандей).  Архітектура і монументальне мистецтво