Значення в інших словниках
-
квочка —
кво́чка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири кво́чки
Орфографічний словник української мови
-
квочка —
[квочка] -чкие, д. і м. -оц':і, мн. -очкие/ -очки, -очок дв'і квочкие
Орфоепічний словник української мови
-
квочка —
-и, ж. 1》 Курка, що висиджує або водить курчат. 2》 астр. Народна назва сузір'я з кількох, розташованих купкою, невеликих зірок; сузір'я Плеяд.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
квочка —
КВО́ЧКА, и, ж. 1. Курка, що висиджує або водить курчат. Надворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір'ячком, водила шестеро курчат (М.
Словник української мови у 20 томах
-
квочка —
квочка: ◊ сиді́ти як квочка на я́йцях → сидіти
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
квочка —
Як квочка з курчатами, так і жінка з дитятами. Про жінку, яка піклується про дітей.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
квочка —
КВО́ЧКА (курка, що висиджує або водить курчат), КВОКТУ́ХА розм. За погрібничком ходила квочка з курчатами, і було чути, як вона стиха поквоктує, гребеться в землі і шарудить соломою (Григорій Тютюнник).
Словник синонімів української мови
-
квочка —
Кво́чка, -чки, -чці; кво́чки́, кво́чо́к
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
квочка —
КВО́ЧКА, и, ж. 1. Курка, що висиджує або водить курчат. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір’ячком, водила шестеро курчат (Коцюб., І, 1955, 47); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку.
Словник української мови в 11 томах
-
квочка —
Кво́чка, -ки ж. 1) Насѣдка. А з курчатами квочка... кублилась у моркві. Левиц. І. 28. 2) Созвѣздіе плеяды. Мнж. 148. Созвѣздія имѣютъ слѣдующія наименованія: Віз, Квочка, Чепіга, Косарі... Чуб. I. 14. 3) Названіе играющаго ребенка въ игрѣ въ пиш. Ив. 37. ум. кво́чечка.
Словник української мови Грінченка