Значення в інших словниках
-
клапоть —
кла́поть іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
клапоть —
(паперу тощо) шматок, уривок; (поля, лісу) клин; клаптик.
Словник синонімів Караванського
-
клапоть —
-птя, ч. 1》 Невелика, незначна частина якоїсь поверхні (поля, лісу тощо). 2》 Відрізана або відірвана частина тканини, шкіри, паперу тощо; обривок, шматок. || Клубок, пасмо хмари, туману тощо. || Жмут сіна, соломи тощо. 3》 перен., рідко. Уривок розмови, пісні тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
клапоть —
КЛА́ПОТЬ, птя, ч. 1. Відрізана або відірвана частина тканини, шкіри, паперу і т. ін.; обривок, шматок. Клапті афіші тріпотіли, виривалися з рук, щоб умчати за вітром (О.
Словник української мови у 20 томах
-
клапоть —
ДІЛЯ́НКА (окрема частина земельної площі, використовувана з певною метою, виділена за якоюсь ознакою), ДІЛЬНИ́ЦЯ рідше, ШМАТО́К, ПЛОЩИНА́, ПЛО́ЩА рідше; КЛА́ПОТЬ, КЛА́ПТИК, ПРИРІ́ЗОК, ПРИРІ́З, ПАРЦЕ́ЛА ек., ПАРЦЕ́ЛЯ заст., ПІ́ДМЕ́Т діал.
Словник синонімів української мови
-
клапоть —
Кла́поть, кла́птя, -теві; кла́пті, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
клапоть —
КЛА́ПОТЬ, птя, ч. 1. Невелика, незначна частина якоїсь поверхні (поля, лісу тощо). Улас знайшов супряжичів, спрягався з ними й орав клапоть поля наспіл у сусіда (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
клапоть —
Клапоть, -птя м. 1) Клочекъ, кусокъ (кожи, ткани, бумаги). Ото клаптів скільки позоставалось! 2) мн. клапті. Обшлага на рукавахъ опанчі. Гол. Од. 18. ум. клаптик.
Словник української мови Грінченка