Значення в інших словниках
-
конячина —
конячи́на іменник жіночого роду, істота про коня розм.
Орфографічний словник української мови
-
конячина —
-и, ж., розм. Малий або худий, слабосилий кінь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
конячина —
КОНЯЧИ́НА, и, ж., розм. Малий або худий, слабосилий кінь. Поволі наближається віз, запряжений ребристою конячиною (В. Барка); – Їде вуйко конячиною по шляху. А вона старенька, не тягне (О.
Словник української мови у 20 томах
-
конячина —
КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал.
Словник синонімів української мови
-
конячина —
КОНЯЧИ́НА, и, ж., розм. Малий або худий, слабосилий кінь. — Пірнув і я з конячиною та з візком в ту гущавину (Н.-Лев., І, 1956, 58); Конячина дідова, постоявши в задумі кілька хвилин, з власної ініціативи нап’ялась і рушила (Вас., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
конячина —
Конячина, -ни ж. Дрянная лошаденка. Найняв я конячину та потягся аж на довгопільський ярмарок. Левиц. І.
Словник української мови Грінченка