Значення в інших словниках
-
кошіль —
ко́ші́ль іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
кошіль —
кошеля, ч. 1》 Те саме, що кошик 1). Кошелі носити за ким — залицятися до когось. 2》 Виплетена з лози або соломи велика кругла посудина для зберігання зерна; солом'яник (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кошіль —
КО́ШІ́ЛЬ, ко́шеля́, ч. 1. Те саме, що ко́шик 1. Вкладається [дядько Лев] проти вогню на траві, поклавши кошеля під голову (Леся Українка); Дід Гордій .. складав [товари] до великого лозинового кошеля, з яким уже десяток літ ходив на рибу (Є.
Словник української мови у 20 томах
-
кошіль —
КО́ШИК (виплетений з лози, рогозу, лубу тощо виріб, призначений для перенесення або зберігання чогось), КО́ШІ́ЛЬ, КОРЗИ́НА, КІШ, ПЛЕТІ́НКА, ОПА́ЛКА діал., КОБЕ́ЛЯ діал., КОШІ́ВКА діал.; КО́РОБ, КО́ЗУБ, КО́ЗУБЕНЬ, КОЗУБНЯ́, КОЗУ́БКА діал.
Словник синонімів української мови
-
кошіль —
Ко́шіль, -шеля, -леві; ко́шелі, -лів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
кошіль —
КО́ШІ́ЛЬ, ко́шеля́, ч. 1. Те саме, що ко́шик 1. Вкладається [дядько Лев] проти вогню на траві, поклавши кошеля під голову (Л. Укр., III, 1952, 210); Він вихапував рибу руками без ніяких приладів, а як наловив повний кошіль, то виліз з води (Стеф.
Словник української мови в 11 томах
-
кошіль —
(рос.) Тип селянського житлового будинку, поширений в Росії (докл. див. ізба кошелем).
Архітектура і монументальне мистецтво