Значення в інших словниках
-
крушити —
круши́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
крушити —
крушу, крушиш, недок., перех. 1》 розм., рідко. Те саме, що трощити 1); розбивати вщент. 2》 також без додатка, заст., нар.-поет. Журити, мучити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
крушити —
Трощити, витрощувати, витрощити, повитрощувати, потрощувати, потрощити, розтрощувати, розтрощити, порозтрощувати, строщувати, строщити, построщувати, торощити, наторощувати, наторощити, понаторощувати, поторощувати, поторощити, розторощувати...
Словник чужослів Павло Штепа
-
крушити —
КРУШИ́ТИ, крушу́, кру́шиш, недок., що. 1. розм. Те саме, що трощи́ти 1; розбивати вщент. Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки (М. Старицький); Кинулись [козаки] крушити на дрізки три шибениці (О. Ільченко); Він забув про небезпеку.
Словник української мови у 20 томах
-
крушити —
ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев.
Словник синонімів української мови
-
крушити —
КРУШИ́ТИ, крушу́, кру́шиш, недок., перех. 1. розм., рідко. Те саме, що трощи́ти 1; розбивати вщент. Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки (Стар., Облога.., 1961, 36); Кинулись [козаки] крушити на дрізки три шибениці (Ільч., Козацьк.
Словник української мови в 11 томах
-
крушити —
Круши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Ном. Журба мене круше. Чуб. Не сушіте, не крушіте моєї молодости. Гол. І. 232.
Словник української мови Грінченка