крушити

круши́ти

крушу, крушиш, недок., перех.

1》 розм., рідко. Те саме, що трощити 1); розбивати вщент.

2》 також без додатка, заст., нар.-поет. Журити, мучити.

Значення в інших словниках

1. крушити — круши́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. крушити — див. ламати  Словник синонімів Вусика
3. крушити — Трощити, витрощувати, витрощити, повитрощувати, потрощувати, потрощити, розтрощувати, розтрощити, порозтрощувати, строщувати, строщити, построщувати, торощити, наторощувати, наторощити, понаторощувати, поторощувати, поторощити, розторощувати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. крушити — КРУШИ́ТИ, крушу́, кру́шиш, недок., що. 1. розм. Те саме, що трощи́ти 1; розбивати вщент. Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки (М. Старицький); Кинулись [козаки] крушити на дрізки три шибениці (О. Ільченко); Він забув про небезпеку.  Словник української мови у 20 томах
5. крушити — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев.  Словник синонімів української мови
6. крушити — КРУШИ́ТИ, крушу́, кру́шиш, недок., перех. 1. розм., рідко. Те саме, що трощи́ти 1; розбивати вщент. Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки (Стар., Облога.., 1961, 36); Кинулись [козаки] крушити на дрізки три шибениці (Ільч., Козацьк.  Словник української мови в 11 томах
7. крушити — Круши́ти, -шу́, -ши́ш гл. Мять, сокрушать. З старим жити, тіло крушити. Ном. Журба мене круше. Чуб. Не сушіте, не крушіте моєї молодости. Гол. І. 232.  Словник української мови Грінченка