Великий тлумачний словник сучасної мови

трощити

трощи́ти

-щу, -щиш, недок., перех.

1》 З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати.

|| безос.

|| Ламати що-небудь крихке.

2》 Завдавати ударів кому-небудь, бити що-небудь.

|| перен. Завдавати поразки супротивникові, перемагати, нищити.

3》 розм. Жадібно їсти, поїдати.

|| Гризти, розгризати запопадливо, з шумом.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. трощити — трощи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. трощити — Ламати, розбивати; (ворога) громити, нищити, розтрощувати; (сало) уминати; (насіння) лузати, гризти.  Словник синонімів Караванського
  3. трощити — I потрощити, дрібнити, дробити, кришити, перетовкувати, подрібнювати, покопитити, потовкмачити, розбивати, розгепати, роздрібнювати, роздроблювати, роздробляти, розмізчувати, розсаджувати, розтовкувати, розтрощувати, розхакати, розхекати, розхокати...  Словник синонімів Вусика
  4. трощити — ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., що. 1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Марко Вовчок); Хоче море човна розламати, Трощить, ломить, піском засипає (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
  5. трощити — Щу, -щиш, недок. Їсти. Трощити за обидва вуха.  Словник сучасного українського сленгу
  6. трощити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови
  7. трощити — Трощи́ти, трощу́, тро́щиш, -щать  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. трощити — ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., перех. 1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Вовчок, I, 1955, 343); Буря виє, завиває І сосновий бір трощить (Укр. поети-романтики..  Словник української мови в 11 томах
  9. трощити — Трощи́ти, -щу́, -щи́ш гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. МПр. 18.  Словник української мови Грінченка