трощити

Значення в інших словниках

1. трощити — трощи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. трощити — Ламати, розбивати; (ворога) громити, нищити, розтрощувати; (сало) уминати; (насіння) лузати, гризти. Словник синонімів Караванського
3. трощити — I потрощити, дрібнити, дробити, кришити, перетовкувати, подрібнювати, покопитити, потовкмачити, розбивати, розгепати, роздрібнювати, роздроблювати, роздробляти, розмізчувати, розсаджувати, розтовкувати, розтрощувати, розхакати, розхекати, розхокати... Словник синонімів Вусика
4. трощити — ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., що. 1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Марко Вовчок); Хоче море човна розламати, Трощить, ломить, піском засипає (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
5. трощити — Щу, -щиш, недок. Їсти. Трощити за обидва вуха. Словник сучасного українського сленгу
6. трощити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
7. трощити — Трощи́ти, трощу́, тро́щиш, -щать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. трощити — ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., перех. 1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Вовчок, I, 1955, 343); Буря виє, завиває І сосновий бір трощить (Укр. поети-романтики.. Словник української мови в 11 томах
9. трощити — Трощи́ти, -щу́, -щи́ш гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. МПр. 18. Словник української мови Грінченка