трощити
ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., що.
1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати.
Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Марко Вовчок);
Хоче море човна розламати, Трощить, ломить, піском засипає (Леся Українка);
Там і там на берегах [Дніпра] трощили скелі, виймали граніт під котлован гідростанції (Г. Коцюба);
Йому хотілося кинутися до дверей – шматувати ланцюги, трощити двері, щоб звільнити ту .. невільницю... (Олесь Досвітній);
Він щось кричав, .. відбивався, перекидав столи, трощив меблі... (Ю. Бедзик);
* Образно. Ураган думок ламав, трощив усі збудовані до цього плани... (Я. Качура);
// безос.
[Кукса:] Та хай би мені щодня лотоки трощило в цурки..! (М. Кропивницький);
// Ламати що-небудь крихке.
Іван метушився, .. шелестів сухим бадиллям, трощив його і складав на купу (М. Коцюбинський);
Кінь трощить і трощить копитищами зашерхлі калюжки (М. Стельмах).
2. Завдавати ударів кому-небудь, бити що-небудь.
Хвеська [вийшла] – з жалобою на свого – хай посадять на тиждень у чорну, щоб знав, як їй боки трощити (Панас Мирний);
Крига, ухопивши довбню за один кінець, пішов трощити ворожі голови (В. Гжицький);
Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник);
// перен. Завдавати поразки супротивникові, перемагати, нищити.
В Аркадцях закипіла кров! Одні других випереджають, Врагів, як хмиз, трощать, ламають; Така підданців єсть любов (І. Котляревський);
[Комісар:] Чому не вислано підмоги, чому мовчали гармати лінкорів, коли нас трощили на фронті... (О. Корнійчук).
3. розм. Жадібно їсти, поїдати.
Тут трощили все, чого понавозив Антосьо: кури, гуси, ковбаси (А. Свидницький);
Володя тим часом як допався до чаю з черствими пирогами й трощив їх, аж глянути було страшно (Дніпрова Чайка);
Черва від святої води заворушилась, та як чесонула... Так то їла листя, а то вже гіллячки трощить... (Остап Вишня);
// Гризти, розгризати запопадливо, з шумом.
Раз по раз насінину за насіниною вона [Мар'я] одно кидала у рот і, як миша, трощила своїми дрібними зубами (Панас Мирний);
З правого боку жінки голосно трощили насіння (Г. Епік).
Значення в інших словниках
- трощити — трощи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- трощити — Ламати, розбивати; (ворога) громити, нищити, розтрощувати; (сало) уминати; (насіння) лузати, гризти. Словник синонімів Караванського
- трощити — I потрощити, дрібнити, дробити, кришити, перетовкувати, подрібнювати, покопитити, потовкмачити, розбивати, розгепати, роздрібнювати, роздроблювати, роздробляти, розмізчувати, розсаджувати, розтовкувати, розтрощувати, розхакати, розхекати, розхокати... Словник синонімів Вусика
- трощити — Щу, -щиш, недок. Їсти. Трощити за обидва вуха. Словник сучасного українського сленгу
- трощити — -щу, -щиш, недок., перех. 1》 З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. || безос. || Ламати що-небудь крихке. 2》 Завдавати ударів кому-небудь, бити що-небудь. || перен. Завдавати поразки супротивникові, перемагати, нищити. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трощити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
- трощити — Трощи́ти, трощу́, тро́щиш, -щать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трощити — ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., перех. 1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Вовчок, I, 1955, 343); Буря виє, завиває І сосновий бір трощить (Укр. поети-романтики.. Словник української мови в 11 томах
- трощити — Трощи́ти, -щу́, -щи́ш гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. МПр. 18. Словник української мови Грінченка