трощити
ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., перех.
1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати.
Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Вовчок, I, 1955, 343);
Буря виє, завиває І сосновий бір трощить (Укр. поети-романтики.., 1968, 152);
Хоче море човна розламати, Трощить, ломить, піском засипає (Л. Укр., І, 1951, 68);
Там і там на берегах [Дніпра] трощили скелі, виймали граніт під котлован гідростанції (Коцюба, Нові береги, 1959,141);
Йому хотілося кинутися до дверей — шматувати ланцюги, трощити двері, щоб звільнити ту.. невільницю… (Досв., Гюлле, 1961, 37);
Він щось кричав,.. відбивався, перекидав столи, трощив меблі… (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 62);
*Образно. Ураган думок ламав, трощив усі збудовані до цього плани… (Качура, II, 1958, 344);
// безос.
[Кукса:] Та хай би мені щодня лотоки трощило в цурки..! (Кроп., І, 1958, 177);
// Ламати що-небудь крихке.
Іван метушився,.. шелестів сухим бадиллям, трощив його і складав на купу (Коцюб., І, 1955, 346);
Кінь трощить і трощить копитищами зашерхлі калюжки (Стельмах, Правда.., 1961, 197).
2. Завдавати ударів кому-небудь, бити що-небудь.
Хвеська [вийшла] — з жалобою на свого — хай посадять на тиждень у чорну, щоб знав, як їй боки трощити (Мирний, III, 1954, 48);
Крига, ухопивши довбню за один кінець, пішов трощити ворожі голови (Гжицький, Опришки, 1962, 185);
Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (Кол., На фронті.., 1959, 75);
// перен. Завдавати поразки супротивникові, перемагати, нищити.
В Аркадцях вакипіла кров! Одні других випереджають, Врагів, як хмиз, трощать, ламають; Така підданців єсть любов (Котл., І, 1952, 256);
[Комісар:] Чому не вислано підмоги, чому мовчали гармати лінкорів, коли нас трощили на фронті… (Корн., І, 1955, 31).
3. розм. Жадібно їсти, поїдати.
Тут трощили все, чого понавозив Антосьо: кури, гуси, ковбаси (Свидн., Люборацькі, 1955, 161);
Володя тим часом як допався до чаю з черствими пирогами й трощив їх, аж глянути було страшно (Дн. Чайка, Тв., 1960, 128);
Черва від святої води заворушилась, та як чесонула… Так то їла листя, а то вже гіллячки трощить… (Вишня, І, 1956, 80);
// Гризти, розгризати запопадливо, з шумом.
Раз по раз насінину за насіниною вона (Мар’я) одно кидала у рот і, як миша, трощила своїми дрібними зубами (Мирний, III, 1954, 235);
З правого боку жінки голосно трощили насіння (Епік, Тв., 1958, 226).
Значення в інших словниках
- трощити — трощи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- трощити — Ламати, розбивати; (ворога) громити, нищити, розтрощувати; (сало) уминати; (насіння) лузати, гризти. Словник синонімів Караванського
- трощити — I потрощити, дрібнити, дробити, кришити, перетовкувати, подрібнювати, покопитити, потовкмачити, розбивати, розгепати, роздрібнювати, роздроблювати, роздробляти, розмізчувати, розсаджувати, розтовкувати, розтрощувати, розхакати, розхекати, розхокати... Словник синонімів Вусика
- трощити — ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., що. 1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Марко Вовчок); Хоче море човна розламати, Трощить, ломить, піском засипає (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
- трощити — Щу, -щиш, недок. Їсти. Трощити за обидва вуха. Словник сучасного українського сленгу
- трощити — -щу, -щиш, недок., перех. 1》 З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. || безос. || Ламати що-небудь крихке. 2》 Завдавати ударів кому-небудь, бити що-небудь. || перен. Завдавати поразки супротивникові, перемагати, нищити. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- трощити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
- трощити — Трощи́ти, трощу́, тро́щиш, -щать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- трощити — Трощи́ти, -щу́, -щи́ш гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. МПр. 18. Словник української мови Грінченка