трощити —
ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., що. 1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Марко Вовчок); Хоче море човна розламати, Трощить, ломить, піском засипає (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
трощити —
-щу, -щиш, недок., перех. 1》 З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. || безос. || Ламати що-небудь крихке. 2》 Завдавати ударів кому-небудь, бити що-небудь. || перен. Завдавати поразки супротивникові, перемагати, нищити. 3》 розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
трощити —
БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.
Словник синонімів української мови
трощити —
ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., перех. 1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати. Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Вовчок, I, 1955, 343); Буря виє, завиває І сосновий бір трощить (Укр. поети-романтики..
Словник української мови в 11 томах
трощити —
Трощи́ти, -щу́, -щи́ш гл. 1) Ломать, трощить, превращать въ щепки. Трощіте сосну на дрізки. Чуб. 2) Ѣсть съ жадностью. Почав чабака трощити, уклав і другого, і третього. Стор. МПр. 18.
Словник української мови Грінченка