трощити
ТРОЩИ́ТИ, щу́, щиш, недок., що.
1. З силою ламати, розбивати на частини, руйнувати.
Удесяте оповідала [Мелася], як той [ведмідь] усе трощив і валив (Марко Вовчок);
Хоче море човна розламати, Трощить, ломить, піском засипає (Леся Українка);
Там і там на берегах [Дніпра] трощили скелі, виймали граніт під котлован гідростанції (Г. Коцюба);
Йому хотілося кинутися до дверей – шматувати ланцюги, трощити двері, щоб звільнити ту .. невільницю... (Олесь Досвітній);
Він щось кричав, .. відбивався, перекидав столи, трощив меблі... (Ю. Бедзик);
* Образно. Ураган думок ламав, трощив усі збудовані до цього плани... (Я. Качура);
// безос.
[Кукса:] Та хай би мені щодня лотоки трощило в цурки..! (М. Кропивницький);
// Ламати що-небудь крихке.
Іван метушився, .. шелестів сухим бадиллям, трощив його і складав на купу (М. Коцюбинський);
Кінь трощить і трощить копитищами зашерхлі калюжки (М. Стельмах).
2. Завдавати ударів кому-небудь, бити що-небудь.
Хвеська [вийшла] – з жалобою на свого – хай посадять на тиждень у чорну, щоб знав, як їй боки трощити (Панас Мирний);
Крига, ухопивши довбню за один кінець, пішов трощити ворожі голови (В. Гжицький);
Хазяйка видалась мені справжнісінькою відьмою. Щоранку вона трощить дітей чим попало (П. Колесник);
// перен. Завдавати поразки супротивникові, перемагати, нищити.
В Аркадцях закипіла кров! Одні других випереджають, Врагів, як хмиз, трощать, ламають; Така підданців єсть любов (І. Котляревський);
[Комісар:] Чому не вислано підмоги, чому мовчали гармати лінкорів, коли нас трощили на фронті... (О. Корнійчук).
3. розм. Жадібно їсти, поїдати.
Тут трощили все, чого понавозив Антосьо: кури, гуси, ковбаси (А. Свидницький);
Володя тим часом як допався до чаю з черствими пирогами й трощив їх, аж глянути було страшно (Дніпрова Чайка);
Черва від святої води заворушилась, та як чесонула... Так то їла листя, а то вже гіллячки трощить... (Остап Вишня);
// Гризти, розгризати запопадливо, з шумом.
Раз по раз насінину за насіниною вона [Мар'я] одно кидала у рот і, як миша, трощила своїми дрібними зубами (Панас Мирний);
З правого боку жінки голосно трощили насіння (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)