трощитися
ТРОЩИ́ТИСЯ, щиться, недок.
1. З шумом ламатися, розбиватися, руйнуватися.
На очах гинув міст. Бронніков дивився, як трощиться, розвалюється на шматки остання дорога його бійців на той бік (О. Гончар);
Шторм невгавав, крига трощилася одна об одну (Ю. Яновський).
2. Пас. до трощи́ти.
Я бачив, як ліси трощились у війну (П. Воронько);
Чути, як запекло рубались козаки з панами, як брязкали шаблі й трощилися голови (О. Довженко);
Їсти – страх хочеться .. І з яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить... (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)