кусень —
-сня, ч., розм. Те саме, що кусок 1), 2). Кусень хліба. || Відріз тканини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кусень —
КУ́СЕНЬ, сня, ч., розм. 1. Те саме, що кусо́к 1, 2. Він жив аж геть на другім кінці нашого села, що все-таки становило добрий кусень дороги, бо село наше велике та довге (І.
Словник української мови у 20 томах
кусень —
ку́сень частина, шматок (м, ср, ст): Перейшла кусень вулиці та зупинилася (Ярославська); Ще десять хвилин. Чи встигне? То гарний кусень дороги на ріг Кохановського і Панської-до кнайпи “Під крученими стовпами” (Тарнавський З.)|| = кавалок
Лексикон львівський: поважно і на жарт
кусень —
ма́ти шмато́к (ку́сень, кусо́к і т. ін.) хлі́ба. 1. Добувати засоби до існування, заробляти на прожиття. Схопивсь Мірошник, да (та) пізненько, Що поки йшла вода маленька, Щодня він хліба мав шматок (Є.
Фразеологічний словник української мови
кусень —
КУ́СЕНЬ, сня, ч., розм. 1. Те саме, що кусок 1, 2. Щохвилі кусень грубий глини й вапна із стелі спадає (У. Кравч., Вибр., 1958, 458); — Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж (Шиян, Баланда, 1957, 89); Січка?..
Словник української мови в 11 томах
кусень —
Кусень, -сня м. 1) Кусокъ. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. 2) Сильно выстриженное мѣсто. Обстриг так, що скрізь по голові видно кусні. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка