Значення в інших словниках
-
ківш —
ківш іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
ківш —
КІВШ – КІШ Ківш, ківша і ковша. Посудина для зачерпування, розливання чогось (окрема чи в складі механізму); черпак. Вж. зі сл.: дерев’яний, залізний, глибокий, коритоподібний, півтонний, екскаваторний, сталерозливний. Кіш1, коша.
Літературне слововживання
-
ківш —
Коряк; (кухенний) черпак; ТЕХ. р. кіш.
Словник синонімів Караванського
-
ківш —
[к'іўш] коўша, ор. коўшем, м. (ў) коуўш'і, р. мн. коуўш'іў
Орфоепічний словник української мови
-
ківш —
Ковш — ladle — Becher, Schöpfer — 1) Робочий орган екскаваторів, скреперів та ін. машин для захоплювання-відділення частини ґрунту або ін. матеріалу від масиву та перенесення його до місця вивантаження.
Гірничий енциклопедичний словник
-
ківш —
ківша і ковша, ч. 1》 Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води (вина, меду тощо). 2》 спец. Велика металева посудина в різних механізмах для зачерпування, розливання тощо. 3》 спец. Те саме, що кіш I 5).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ківш —
Черпак, коряк, див. посуда
Словник чужослів Павло Штепа
-
ківш —
КІВШ, ківша́ і ковша́, ч. 1. Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води, вина, меду і т. ін. І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: – Ківш пшениці за динара, і три ковші ячменю за динара, а оливи й вина не марнуй!...
Словник української мови у 20 томах
-
ківш —
ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися.
Фразеологічний словник української мови
-
ківш —
КІВШ (кругла перев. відкрита посудина з ручкою для черпання води, вина, молока, меду тощо), ЧЕРПА́К, КОРЯ́К, КО́РЕЦЬ, ПОСТАВЕ́ЦЬ заст.; ЛІ́ЙКА (для виливання води з човна); МИХА́ЙЛИК заст. (невелика посудина для черпання й пиття горілки).
Словник синонімів української мови
-
ківш —
Ківш, ковша́, -шеві; ковші́, -ші́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ківш —
КІВШ, ківша́ і ковша́, ч. 1. Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води (вина, меду тощо). Марченко.. поприліплював свічки до ківшів (Н.-Лев., IV, 1956, 99); — Хочеш, почну частувати Медом з нового ківша?...
Словник української мови в 11 томах