ківш

див. ложка

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ківш — ківш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ківш — КІВШ – КІШ Ківш, ківша і ковша. Посудина для зачерпування, розливання чогось (окрема чи в складі механізму); черпак. Вж. зі сл.: дерев’яний, залізний, глибокий, коритоподібний, півтонний, екскаваторний, сталерозливний. Кіш1, коша. Літературне слововживання
  3. ківш — Коряк; (кухенний) черпак; ТЕХ. р. кіш. Словник синонімів Караванського
  4. ківш — [к'іўш] коўша, ор. коўшем, м. (ў) коуўш'і, р. мн. коуўш'іў Орфоепічний словник української мови
  5. ківш — Ковш — ladle — Becher, Schöpfer — 1) Робочий орган екскаваторів, скреперів та ін. машин для захоплювання-відділення частини ґрунту або ін. матеріалу від масиву та перенесення його до місця вивантаження. Гірничий енциклопедичний словник
  6. ківш — ківша і ковша, ч. 1》 Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води (вина, меду тощо). 2》 спец. Велика металева посудина в різних механізмах для зачерпування, розливання тощо. 3》 спец. Те саме, що кіш I 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ківш — Черпак, коряк, див. посуда Словник чужослів Павло Штепа
  8. ківш — КІВШ, ківша́ і ковша́, ч. 1. Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води, вина, меду і т. ін. І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: – Ківш пшениці за динара, і три ковші ячменю за динара, а оливи й вина не марнуй!... Словник української мови у 20 томах
  9. ківш — ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися. Фразеологічний словник української мови
  10. ківш — КІВШ (кругла перев. відкрита посудина з ручкою для черпання води, вина, молока, меду тощо), ЧЕРПА́К, КОРЯ́К, КО́РЕЦЬ, ПОСТАВЕ́ЦЬ заст.; ЛІ́ЙКА (для виливання води з човна); МИХА́ЙЛИК заст. (невелика посудина для черпання й пиття горілки). Словник синонімів української мови
  11. ківш — Ківш, ковша́, -шеві; ковші́, -ші́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ківш — КІВШ, ківша́ і ковша́, ч. 1. Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води (вина, меду тощо). Марченко.. поприліплював свічки до ківшів (Н.-Лев., IV, 1956, 99); — Хочеш, почну частувати Медом з нового ківша?... Словник української мови в 11 томах