1. Гірничий енциклопедичний словник

ківш

Ковш — ladle — Becher, Schöpfer — 1) Робочий орган екскаваторів, скреперів та ін. машин для захоплювання-відділення частини ґрунту або ін. матеріалу від масиву та перенесення його до місця вивантаження. 2) Частина робочого органу елеваторів, закріплена на ланцюгах або стрічці для транспортування порцій сипкої маси. К. транспортуючого елеватора має суцільні стінки, зневоднюючого або багер-елеватора — щілинні стінки та днище — для стікання води під час транспортування матеріалу.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ківш — ківш іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ківш — КІВШ – КІШ Ківш, ківша і ковша. Посудина для зачерпування, розливання чогось (окрема чи в складі механізму); черпак. Вж. зі сл.: дерев’яний, залізний, глибокий, коритоподібний, півтонний, екскаваторний, сталерозливний. Кіш1, коша. Літературне слововживання
  3. ківш — Коряк; (кухенний) черпак; ТЕХ. р. кіш. Словник синонімів Караванського
  4. ківш — див. ложка Словник синонімів Вусика
  5. ківш — [к'іўш] коўша, ор. коўшем, м. (ў) коуўш'і, р. мн. коуўш'іў Орфоепічний словник української мови
  6. ківш — ківша і ковша, ч. 1》 Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води (вина, меду тощо). 2》 спец. Велика металева посудина в різних механізмах для зачерпування, розливання тощо. 3》 спец. Те саме, що кіш I 5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ківш — Черпак, коряк, див. посуда Словник чужослів Павло Штепа
  8. ківш — КІВШ, ківша́ і ковша́, ч. 1. Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води, вина, меду і т. ін. І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: – Ківш пшениці за динара, і три ковші ячменю за динара, а оливи й вина не марнуй!... Словник української мови у 20 томах
  9. ківш — ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися. Фразеологічний словник української мови
  10. ківш — КІВШ (кругла перев. відкрита посудина з ручкою для черпання води, вина, молока, меду тощо), ЧЕРПА́К, КОРЯ́К, КО́РЕЦЬ, ПОСТАВЕ́ЦЬ заст.; ЛІ́ЙКА (для виливання води з човна); МИХА́ЙЛИК заст. (невелика посудина для черпання й пиття горілки). Словник синонімів української мови
  11. ківш — Ківш, ковша́, -шеві; ковші́, -ші́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. ківш — КІВШ, ківша́ і ковша́, ч. 1. Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води (вина, меду тощо). Марченко.. поприліплював свічки до ківшів (Н.-Лев., IV, 1956, 99); — Хочеш, почну частувати Медом з нового ківша?... Словник української мови в 11 томах