ківш

КІВШ, ківша́ і ковша́, ч.

1. Кругла відкрита посудина з ручкою для зачерпування води, вина, меду і т. ін.

І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: – Ківш пшениці за динара, і три ковші ячменю за динара, а оливи й вина не марнуй! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Марченко .. поприліплював свічки до ківшів (І. Нечуй-Левицький);

– Хочеш, почну частувати Медом з нового ківша? (П. Воронько);

* Образно. Небо над ковшем долини хутко очищалось, яснiло (Р. Андріяшик);

* У порівн. Зачерпнув [Єгор] великою долонею, мов ковшем, чистої води й хлюпнув нею на Зіньку (А. Шиян).

2. спец. Велика металева конструкція в різних механізмах для зачерпування, розливання і т. ін.

А він – про свій Катеринослав, і як пахне чавун, коли ллється в ківш (Л. Юхвід);

Ківш екскаватора скреготнув так пронизливо, аж ним пересмикнуло (Ю. Винничук).

3. спец. Те саме, що кіш¹ 4.

Зерно засипається в ківш, звідки воно надходить у подрібнювальну камеру (з наук.-попул. літ.);

В сінях млин: теліпається ківш, крутиться колесо й шестерня, але борошно сиплеться з-під каміння в довгу шовкову торбу (І. Нечуй-Левицький);

Не знаю, якими були конструкції інших ручних млинів, але дуже нелегко було крутити корбу, щоб змолоти хай навіть два ковші зерна (з мемуарної літ.).

◇ Ви́пити / випива́ти (пи́ти) [гірку́ (по́вну)] [ча́шу] ([по́вний] ківш) [ли́ха, му́ки і т. ін.] [до кра́ю (до дна, до де́нця́)] див. випива́ти;

Мі́ряти мі́рками (мі́ркою, ковше́м) гро́ші див. мі́ряти;

(1) Почо́му (почі́м) ківш (фунт, коре́ць і т. ін.) ли́ха, зі сл. знати, узнати і т. ін. – багато горя, біди, неприємностей і т. ін.

[Коваль:] Зробимо, мабуть, так, що нехай років зо два по світу [син] погуля, спізна, почім ківш лиха (М. Кропивницький);

Убити б того ненависного управителя .. – Та й графиню отак, як вона тебе за коси та по підлозі, хай знала б, почім фунт лиха (Н. Рибак);

Я ще тоді не знав, почому фунт лиха, мені було двадцять років (М. Чабанівський);

Молодий, енергійний гірник не один рік працював у забої, знав, як то кажуть, почому корець лиха (П. Інгульський);

– Доведеться вам тут узнати, почому ківш лиха, – ніби про щось звичайне й необхідне ліниво говорив Шухновський (Ю. Збанацький).