Значення в інших словниках
-
лоза —
лоза́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири лози́
Орфографічний словник української мови
-
лоза —
бот., ЖМ. різка, дубець; (зарості лози) лозняк, лозиння; лозина.
Словник синонімів Караванського
-
лоза —
-и, ж. 1》 Народна назва деяких кущових порід верби. || Довге тонке стебло цих та деяких інших кущових рослин; лозина (у 1 знач.). || Зрізані стебла цих рослин як матеріал для деяких виробів. || розм. Різка, дубець із цього стебла. 2》 Те саме, що лозняк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
лоза —
ЛОЗА́, и́, ж. 1. Народна назва деяких кущових порід верби. Понад Россю над самим берегом росли довгими рядками верби та лози (І. Нечуй-Левицький); Лози в березі росло чимало; з трьох гілок ураз спорудили таганок (А.
Словник української мови у 20 томах
-
лоза —
лоза́ прикрашені гілки верби, які освячують на Вербну неділю (м, ср, ст)|| = баська
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
лоза —
Гнеться, як лоза. Податливий, несталого характеру. Лозовий прут, іще ребер не поломав. Кара лозовим прутом не ушкодить тіла й костей. Пішов у лози пасти кози. Пішов на лихий заробіток.
Приповідки або українсько-народня філософія
-
лоза —
1) збірна назва кущових рослин роду верба; 2) виноградна лоза.
Універсальний словник-енциклопедія
-
лоза —
ВЕРБОЛІ́З (кущ, рідше — невелике дерево з довгими й тонкими гілками та вузьким листям, а також зарості цієї рослини), ЛОЗА́, ЛОЗИ́НА, ТАЛ, ТА́ЛА рідше, ШЕЛЮГА́, ШЕЛЮ́Г рідше; КРАСНОТА́ЛЬ (червоний верболіз); ЛОЗНЯ́К, ЛОЗИ́ННЯ розм.
Словник синонімів української мови
-
лоза —
Лоза́, -зи́, -зі́; ло́зи, лоз і ліз
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
лоза —
ЛОЗА́, и́, ж. 1. Народна назва деяких кущових порід верби. Понад Россю над самим берегом росли довгими рядками верби та лози (Н.-Лев., II, 1956, 312); По берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (Довж.
Словник української мови в 11 томах