лоза
ЛОЗА́, и́, ж.
1. Народна назва деяких кущових порід верби.
Понад Россю над самим берегом росли довгими рядками верби та лози (І. Нечуй-Левицький);
Лози в березі росло чимало; з трьох гілок ураз спорудили таганок (А. Кащенко);
По берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (О. Довженко);
Колись лози росли лише навпроти Границі, бо там течія була не така швидка (Г. Пагутяк);
* У порівн. Люде гнуться, як ті лози, Куди вітер віє (Т. Шевченко);
І ходив я по тім світі, і гнувся, як лоза, для кавалка хліба (В. Стефаник);
// Довге тонке стебло цих та деяких інших кущових рослин; лозина (у 1 знач.).
Він давно вже лагодився піти до Запари попрохати дозволу нарізати лози в його лузі (Б. Грінченко);
Діти скинули мокру одежу, викрутили її, розвішали на гнучких лозах (К. Гриб);
Соломія з поспіху все переплутала й замість свяченої верби подала Савці звичайнісіньку лозу (В. Чемерис);
* У порівн. Як парость виноградної лози, Плекайте мову (М. Рильський);
Голоси переплітаються, мов лози винограду (І. Нечуй-Левицький);
// Зрізані стебла цих рослин як матеріал для деяких виробів.
– Заходився раз Кирило мій Плести у хаті ясла. На що, на що – на це дотепний був. Ще і лози червоної добув (Л. Глібов);
Удалині ж, за Щекавицею .. оселяється убогий смерд, викопує землянку, складає з украденого древа хату або просто плете з лози хижку (С. Скляренко);
Нарізав я оберемок лози, приніс під хату і засів за роботу (А. Дімаров);
Тененика плів кошики з лози, яку різав на дніпровських луках (Ю. Хорунжий);
// розм. Різка, дубець з цього стебла.
[Харлампій:] Взяв би я тебе, та задрав би плахiття, та випарив би лозою по мiсцю, звiдкiля ноги ростуть (М. Старицький);
– Хай тепер і він [пан] господарює .. на десятинках. – Ой, погосподарює він лозою по наших спинах (М. Стельмах).
2. Те саме, що лозня́к.
Заспівали соловейки в лозах та в садах понад Россю (І. Нечуй-Левицький);
Ріка зміїться в лозах (С. Тельнюк);
Ось дівчинка добігла до протилежних круч, заховалася в лозах (О. Бердник).
◇ (1) До́вга лоза́ – дитяча гра, у якій один з її учасників повинен перестрибнути через інших, зігнутих і розміщених один за одним.
Оце було втечу з хати на вигін до хлопців, бігаємо навперейми, наввипередки, граємо в довгої лози, загнуздаємось та граємо в коней (І. Нечуй-Левицький);
Ніч і день грають у довгої лози, перестрибуючи одне через одне (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)