миркати —
ми́ркати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
миркати —
-аю, -аєш, недок., розм. 1》 Незрозуміло говорити; незадоволено бурчати. 2》 заст. Жебракувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
миркати —
МИ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Незрозуміло говорити; незадоволено бурчати. Миркав, миркав коло нього голова з писарем, та бачать, що ні в чім до нього присікатись, так і відпустили (Г. Квітка-Основ'яненко); У землянці було жарко.
Словник української мови у 20 томах
миркати —
Вітати із святами (від «мир вам»)
Словник застарілих та маловживаних слів