миркати

ми́ркати

-аю, -аєш, недок., розм.

1》 Незрозуміло говорити; незадоволено бурчати.

2》 заст. Жебракувати.

Значення в інших словниках

1. миркати — ми́ркати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. миркати — див. говорити; жебракувати  Словник синонімів Вусика
3. миркати — МИ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Незрозуміло говорити; незадоволено бурчати. Миркав, миркав коло нього голова з писарем, та бачать, що ні в чім до нього присікатись, так і відпустили (Г. Квітка-Основ'яненко); У землянці було жарко.  Словник української мови у 20 томах
4. миркати — Вітати із святами (від «мир вам»)  Словник застарілих та маловживаних слів
5. миркати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови