Значення в інших словниках
-
миротворець —
миротво́рець іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
миротворець —
[мBротвореиц'] -рц'я, ор. -рцеим, м. (на) -рцеив'і/-рц'у, мн. -рц'і, -рц'іў
Орфоепічний словник української мови
-
миротворець —
-рця, ч., уроч. Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
миротворець —
МИРОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. Це був справжній миротворець [М. Лисенко]: люди всяких партій, напрямків, національностей, різного віку, полу [статі], розвитку і вдачі – усі горнулись до його ніжної...
Словник української мови у 20 томах
-
миротворець —
Миротво́рець, -тво́рця; -тво́рці, -ців
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
миротворець —
МИРОТВО́РЕЦЬ, рця, ч., уроч. Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. Це був справжній миротворець [М. Лисенко]: люди всяких партій, напрямків, національностей, різного віку, полу [статі]...
Словник української мови в 11 томах
-
миротворець —
Миротворець, -рця ж. Миротворецъ, примиритель. Блаженні миротворці, бо такі синами Божими зватимуться. Єв. Мт. V. 9.
Словник української мови Грінченка