миротворець
МИРОТВО́РЕЦЬ, рця, ч.
Той, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки.
Це був справжній миротворець [М. Лисенко]: люди всяких партій, напрямків, національностей, різного віку, полу [статі], розвитку і вдачі – усі горнулись до його ніжної, ясної, без краю привітної душі, і всім він уділяв тієї живущої, цілющої води, якої у його було невичерпне джерело (Дніпрова Чайка);
– Коли я думаю про чоловіка, що зміг би принести замирення й згоду в наші лави, я не знаходжу нікого, окрім вас .. – Поганий з мене миротворець (Л. Смілянський);
– Генерал таємної поліції в образі ангела-миротворця! – вибухнув грубим солдатським реготом Веллер (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)