Значення в інших словниках
-
мисливий —
мисли́вий 1 прикметник розумний рідко мисли́вий 2 іменник чоловічого роду, істота мисливець розм.
Орфографічний словник української мови
-
мисливий —
I -а, -е, заст. Розумний. || Умілий. II -вого, ч., розм. Те саме, що мисливець 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мисливий —
МИСЛИ́ВИЙ¹, а, е, заст. Розумний. Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок); Не тобі я, добродію, Ситий та щасливий. Друкуватиму мій гомін, Щирий і мисливий (Я. Щоголів); // Умілий.
Словник української мови у 20 томах
-
мисливий —
РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм., МІЗКУВА́ТИЙ розм., МІЗКОВИ́ТИЙ розм., КЕБЕТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., МИСЛИ́ВИЙ заст. рідко, ТОЛКОВИ́ТИЙ заст.
Словник синонімів української мови
-
мисливий —
Мисли́вий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мисливий —
МИСЛИ́ВИЙ¹, а, е, заст. Розумний. Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Вовчок, І, 1955, 223); Не тобі я, добродію, Ситий та щасливий. Друкуватиму мій гомін, Щирий і мисливий (Щог., Поезії, 1958, 56); // Умілий.
Словник української мови в 11 томах