мисливий
МИСЛИ́ВИЙ¹, а, е, заст.
Розумний.
Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок);
Не тобі я, добродію, Ситий та щасливий. Друкуватиму мій гомін, Щирий і мисливий (Я. Щоголів);
// Умілий.
Сама наймисливіша ткаля не затче такої рясної плахти, як мати-природа заткала на диво людям ту широку долину! (Панас Мирний).
МИСЛИ́ВИЙ², вого, ч., розм.
Те саме, що мисли́вець 1.
Була у пана псарня славна, Бо пан мисливий добрий був (І. Франко);
І трошки перебільшує мисливий Свою вчорашню здобич “на зорі” (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)