Великий тлумачний словник сучасної мови

мисливий

мисли́вий

I -а, -е, заст.

Розумний.

|| Умілий.

II -вого, ч., розм.

Те саме, що мисливець 1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. мисливий — мисли́вий 1 прикметник розумний рідко мисли́вий 2 іменник чоловічого роду, істота мисливець розм.  Орфографічний словник української мови
  2. мисливий — див. розумний; умілий  Словник синонімів Вусика
  3. мисливий — МИСЛИ́ВИЙ¹, а, е, заст. Розумний. Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Марко Вовчок); Не тобі я, добродію, Ситий та щасливий. Друкуватиму мій гомін, Щирий і мисливий (Я. Щоголів); // Умілий.  Словник української мови у 20 томах
  4. мисливий — РОЗУ́МНИЙ (який має неабиякий розум), НЕДУРНИ́Й, ХИТРОМУДРИЙ, ТОЛКО́ВИЙ розм., ГОЛОВА́ТИЙ розм., ГОЛОВА́СТИЙ розм., МІЗКУВА́ТИЙ розм., МІЗКОВИ́ТИЙ розм., КЕБЕТЛИВИЙ розм., КЕБЕ́ТНИЙ розм., МИСЛИ́ВИЙ заст. рідко, ТОЛКОВИ́ТИЙ заст.  Словник синонімів української мови
  5. мисливий — Мисли́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мисливий — МИСЛИ́ВИЙ¹, а, е, заст. Розумний. Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Вовчок, І, 1955, 223); Не тобі я, добродію, Ситий та щасливий. Друкуватиму мій гомін, Щирий і мисливий (Щог., Поезії, 1958, 56); // Умілий.  Словник української мови в 11 томах