Значення в інших словниках
-
миттю —
ми́ттю прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
миттю —
пр., вмить, в один мент, в одну мить, блискавично, ВМАХ, вдух, <�одним> духом, моментально, прожогом.
Словник синонімів Караванського
-
миттю —
присл. В одну мить, дуже швидко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
миттю —
МИ́ТТЮ, присл. В одну мить, дуже швидко. Школярі сипонули в школу. Миттю посідали, випростались і затихли (Б. Грінченко); Хлопець миттю збагнув, яку необережну фразу сказав, та вже було пізно (Л. Дмитерко).
Словник української мови у 20 томах
-
миттю —
ШВИ́ДКО (з великою швидкістю), СТРІ́МКО, СТРІМЛИ́ВО, СКО́РО, ХУ́ТКО, БИ́СТРО, ПРУ́ДКО, ШПА́РКО, ГІ́НКО, МЕРЩІ́Й, СТРІЛО́Ю, ВИ́ХОРЕМ, ВИ́ХОРЦЕ́М, ПОРИ́ВНО підсил., ПОРИ́ВЧАСТО підсил., НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО) підсил., ШАЛЕ́НО підсил.
Словник синонімів української мови
-
миттю —
Ми́ттю, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
миттю —
МИ́ТТЮ, присл. В одну мить, дуже швидко. Школярі сипонули в школу. Миттю посідали, випростались і затихли (Гр., І, 1963, 243); Хлопець миттю збагнув, яку необережну фразу сказав, та вже було пізно (Дмит., Наречена, 1959, 212).
Словник української мови в 11 томах
-
миттю —
миттю Мигомъ. Миттю подала на стіл гарячих млинчиків. К. ЧР. 242. І миттю осідлавши рака, схвативсь на його як бурлака. Котл. Ен. І. 6. говорити миттю. Говорить скороговоркой. Александров. у.
Словник української мови Грінченка