мовчазний

Безгласий, безгласний, безголосий, безгомінний, безмовний, безслівний, безсловесний, без'язикий, маломовка, маломовний, мовчазливий, мовчазник, мовчак, мовчакуватий, мовчаливець, мовчальник, мовчан, мовчкуватий, мовчливець, мовчливий, мовчун, мовчуня, мовчущий (заст.), небагатомовний, небагатослівний, небалакливий, небалакучий, невелемовний, невелеречивий, неговіркий, неговорючий, немарнослов, немівний, немова, немовливий, немовний, німак, німий, німина, німотний, примовклий

Фразеологічні синоніми: безголоса істота; безсловесна істота; безсловесна риба; безсловесна твар (тварина); вкусив себе за язик; держкий на язик; мовчанки справляє; мов язика проковтнув; не видавиш слова; німа істота; німий язик; німий, як домовина; німий, як камінь; німий, як могила; німий, як риба; німий, як стіна; присох язик у роті; рот мов зашито; скупий на мову; скупий на слова (на слово); скупий у слові; слова обценьками не вирвеш; слова обценьками не витягнеш; язик дома забув у кочергах; язик приріс до піднебіння; язик присох до зубів; як ґаву ковтнув; як занімів

Примовки: Ані дзень, ані бом. Ані дзень, ані бом, ані кукуріку. Йому язик заціпило. Мовчить, ані цвірінь. Мовчить, ані чичирк. Мовчить, як у рот йому води налито. Мовчить, як відібрало мову. В нього кожне слово—пуд землі. Ні з губи мови, ні з носа вітру. Навік заціпило. Мовчить, мов ґаву ковтнув. Добре глухому й німому — не скажуть нікому. Хотів щось сказати, та за язик вхопився. Галушкою вдавився (кажуть про того, хто перетнеться в мові). Залягли голосові клапани (теж про мовчунів)

Значення в інших словниках

1. мовчазний — (який не любить говорити) маломовний, неговіркий, небалакучий.  Словник синонімів Полюги
2. мовчазний — мовчазни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. мовчазний — Небалакучий, неговіркий, маломовний, невелемовний, небагатослівний, немовний, скупий на слово, д. мовчущий, мовчкуватий, неговорючий; (беззвучний) безгомінний, безгучний, німотний, безмовний; (- згоду) безсловесний.  Словник синонімів Караванського
4. мовчазний — [моўчазний] м. (на) -зному/-з(‘)н'ім, мн. -з(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. мовчазний — -а, -е. 1》 Який не любить багато говорити, схильний мовчати; неговіркий. || Який мовчить, не вступає в розмову. || перен. Не сповнений звуками; безмовний. || Який не супроводжується словами, розмовами. 2》 Якого розуміють без слів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мовчазний — МОВЧАЗНИ́Й, а́, е́. 1. Який не любить багато говорити; схильний мовчати; неговіркий. Одна [дівчина] дуже мовчазна, – ні з ким буде мені й розмовляти, а друга балакуча, дак за тією й я не поспішуся слова сказати (Б.  Словник української мови у 20 томах
7. мовчазний — БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет.  Словник синонімів української мови
8. мовчазний — Мовчазли́вий і мовчазни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. мовчазний — МОВЧА́ЗНИЙ, а, е. 1. Який не любить багато говорити; схильний мовчати; неговіркий. Одна [дівчина] дуже мовчазна, — ні з ким буде мені й розмовляти, а друга балакуча, дак за тією й я не поспішу ся слова сказати (Гр.  Словник української мови в 11 томах
10. мовчазний — Мовчазний, -а, -е Молчаливый. Щоб спогадати нам про таку дорогу душу у мовчазній молитві до Бога.  Словник української мови Грінченка