Значення в інших словниках
-
мурувати —
(споруджувати щось з каменю і цегли) класти.
Словник синонімів Полюги
-
мурувати —
мурува́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
мурувати —
Вимуровувати, будувати, зводити, споруджувати; ФР. замуровувати.
Словник синонімів Караванського
-
мурувати —
-ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. 1》 Споруджувати, зводити щось із каменю, цегли. 2》 перен. Покривати тонкою льодовою кіркою, снігом (про мороз і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мурувати —
МУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод. 1. Споруджувати, зводити щось із каменю, цегли. У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком – За край світа [світу] зазирає (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
мурувати —
МУРУВА́ТИ (споруджувати щось з каменю, цегли), ВИКЛАДА́ТИ, КЛА́СТИ розм. — Док.: змурува́ти, ви́мурувати. Він пригадав, як на заводі муляри мурували стіни нового корпусу (С. Чорнобривець); Тут було людно — хлопці й дівчата викладали стіну (О.
Словник синонімів української мови
-
мурувати —
Мурува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мурувати —
МУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. 1. Споруджувати, зводити щось із каменю, цегли. У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує. Той неситим оком — За край світа [світу] зазирає (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
-
мурувати —
Мурува́ти, -ру́ю, -єш гл. Возводить каменную стѣну, класть кирпичи.
Словник української мови Грінченка