Значення в інших словниках
-
мізкувати —
мізкува́ти дієслово недоконаного виду розм.
Орфографічний словник української мови
-
мізкувати —
Розмірковувати, МЕТИКУВАТИ; (у чому) розуміти, тямити, розумітися на.
Словник синонімів Караванського
-
мізкувати —
-ую, -уєш, недок., розм. 1》 Продумувати що-небудь; розмірковувати. 2》 Те саме, що розуміти; тямити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мізкувати —
МІЗКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Продумувати що-небудь; розмірковувати. [Герасим:] Та ні, ви те візьміть: ти мізкуєш, ти крутиш головою: де того взять, де того; як обернуться, щоб земельки прикупить, та за думками і не їсться тобі...
Словник української мови у 20 томах
-
мізкувати —
ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
мізкувати —
Мізкува́ти, -ку́ю, -ку́єш про що
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мізкувати —
МІЗКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Продумувати що-небудь; розмірковувати. [Герасим:] Та ні, ви те візьміть: ти мізкуєш, ти крутиш головою: де того взять, де того; як обернуться, щоб земельки прикупить, та за думками і не їсться тобі...
Словник української мови в 11 томах
-
мізкувати —
Мізкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Соображать, размышлять. Було їм вольно розмовляти про всякії свої діла і думати, і мізкувати. Котл. Ен. III. 53. Я вже й сам не раз про се мізкував. К. Чого воно так було, — не моє діло мізкувати. Г. Барв. 19.
Словник української мови Грінченка