Значення в інших словниках
-
місток —
місто́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
місток —
[м'істок] -тка, м. (на) -тку, мн. -тки, -тк'іў
Орфоепічний словник української мови
-
місток —
-тка, ч. 1》 Зменш. до міст 1-3). 2》 Підмосток для командування на кораблях, машинах і т. ін. для спостереження за ким-, чим-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
місток —
МІСТО́К, тка́, ч. 1. Зменш. до міст 1–3. – Як ти хочеш, дівчинонько, щоб тебе любити, Зроби місток через ярок, щоб добре ходити (з народної пісні); Запорожці тілько що перехопились через узенький місток над проваллям (П.
Словник української мови у 20 томах
-
місток —
місток: ◊ ослячий місток = осля́чий
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
місток —
пролі́г місто́к, перев. чого, який, між ким—чим. Склалися, налагодилися якісь стосунки між ким-, чим-небудь. По-різному складалося життя у цих двох таких несхожих зовні людей, і характером вони були наче несхожі...
Фразеологічний словник української мови
-
місток —
Місто́к, містка, на -стку́; містки́, -сткі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
місток —
МІСТО́К, тка́, ч. 1. Зменш. до міст 1 — 3. — Як ти хочеш, дівчинонько, щоб тебе любити, Зроби місток через ярок, щоб добре ходити (Укр.. лір. пісні, 1958, 167); — Чом не справите місток? Це ж бо діло ваше! — Та немає вказівок! — Голова нам каже (С. Ол.
Словник української мови в 11 томах
-
місток —
Місто́к, містка́ м. 1) ум. отъ міст. Мостикъ. 2) Средняя часть днѣпровской лодки (дуба). Мнж. 179.
Словник української мови Грінченка