набріхувати —
-ую, -уєш, недок., набрехати, -ешу, -ешеш, док., розм. 1》 перех., що і чого, зі спол. що. Наговорювати неправди, нісенітниць. 2》 неперех. Зводити наклеп на кого-небудь. 3》 неперех. Припускатися помилки, неточності під час виконання чого-небудь. Набрехати в підрахунках.
Великий тлумачний словник сучасної мови
набріхувати —
НАБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., розм., що, чого і без дод. 1. Говорити неправду, нісенітницю. Ярина Федорівна вдарила об поли руками. – Я набріхую?.. Ой, Варко, гляди, щоб я тебе сьогодні не вибила (М.
Словник української мови у 20 томах
набріхувати —
ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ (ОГОВО́РЮВАТИ) розм.
Словник синонімів української мови
набріхувати —
НАБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., НАБРЕХА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., розм. 1. перех., що і чого, з спол. щ о. Наговорювати неправди, нісенітниць. Такого набрешуть [люди], такого наплетуть, що хоч з світа втікай! (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
набріхувати —
Набрі́хувати, -хую, -єш сов. в. набреха́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Лгать, налгать на кого нибудь, клеветать, наклеветать. Знов почали сестри набріхувати на меншу. Стор. Люде — собаки, — чого не набрешуть. Ном. № 7805. да се набре́хано. Это враки.
Словник української мови Грінченка