Значення в інших словниках
-
напарник —
напа́рник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
напарник —
-а, ч. Той, з ким у парі хто-небудь щось робить, виконує і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
напарник —
НАПА́РНИК, а, ч. Той, з ким у парі хто-небудь щось робить, виконує і т. ін. Пораненого Гаркавенка відразу ж замінив його напарник Грачов (О. Довженко); Маковей, передавши апарат напарникові, плигнув з насипу вниз (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
-
напарник —
НАПА́РНИК, а, ч. Той, з ким у парі хто-небудь щось робить, виконує і т. ін. Пораненого Гаркавенка відразу ж замінив його напарник Грачов (Довж., І, 1958, 286); Маковей, передавши апарат напарникові, плигнув з насипу вниз (Гончар, III, 1959, 373).
Словник української мови в 11 томах