Значення в інших словниках
-
насмішник —
насмі́шник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
насмішник —
-а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
насмішник —
Глузій, кпинар, кепкун, див. просмішник
Словник чужослів Павло Штепа
-
насмішник —
НАСМІ́ШНИК, а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь. З насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять (прислів'я); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі. А що вже насмішники – хтозна-які! (О.
Словник української мови у 20 томах
-
насмішник —
ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В (ГОСТРОСЛІ́В) розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В.
Словник синонімів української мови
-
насмішник —
НАСМІ́ШНИК, а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь. З насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять (Укр.. присл.., 1955, 217); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі. А що вже насмішники — хтозна-які! (Донч., VI, 1957, 427).
Словник української мови в 11 томах