насмішник

НАСМІ́ШНИК, а, ч.

Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь.

З насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять (прислів'я);

Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі. А що вже насмішники – хтозна-які! (О. Донченко);

Він стис кулаки і ладен був кинутись до насмішника (В. Малик);

Піднімав .. Кнюх голову і, заїкаючись, прагнув якомога сильніше дошкулити насмішникові (О. Чорногуз);

Пал Антич густо почервонів і скоса кинув на насмішників злостивий погляд (О. Авраменко).

Значення в інших словниках

1. насмішник — насмі́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. насмішник — див. насмішкуватий  Словник синонімів Вусика
3. насмішник — -а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. насмішник — Глузій, кпинар, кепкун, див. просмішник  Словник чужослів Павло Штепа
5. насмішник — ДОТЕ́ПНИК, ГОСТРОСЛО́В (ГОСТРОСЛІ́В) розм. Клим Стурчак ще замолоду визначався надвинятковою забудькуватістю і відтоді з легкої руки якогось сільського грамотія-дотепника дістав прізвисько Феномен (В.  Словник синонімів української мови
6. насмішник — НАСМІ́ШНИК, а, ч. Той, хто любить насміхатися, глузувати з кого-, чого-небудь. З насмішки люди бувають, а насмішникам очі вилазять (Укр.. присл.., 1955, 217); Мишко і Стьопа були найбільшими задирами в першому класі. А що вже насмішники — хтозна-які! (Донч., VI, 1957, 427).  Словник української мови в 11 томах